Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ)

Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) є серйозною проблемою для охорони здоров’я в усьому світі. За оцінками ВООЗ, щорічна частота таких захворювань становить 357 млн випадків, половину з яких виявляють у дівчат і молодих жінок віком від 15 до 24 років. Щодня майже 1 млн жінок у світі хворіє на ЗПСШ, і більшість з них не знають про свій інфекційний статус, що робить їх джерелом інфекції для інших. ЗПСШ часто протікають безсимптомно і можуть призвести до різних ускладнень. Безпосередньою метою скринінгу на ЗПСШ є виявлення та лікування інфікованих осіб до розвитку ускладнень, а також виявлення, тестування та лікування їхніх статевих партнерів для запобігання передачі та повторного зараження.

До групи захворювань, що передаються статевим шляхом, відносяться:

сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз, ВІЛ, вірусний гепатит В, ВПЛ (вірус папіломи людини), ВПГ-2 (вірус генітального простого герпесу 2 типу). Такі захворювання, як кандидоз піхви та бактеріальний вагіноз, що викликаються умовно-патогенною мікрофлорою, сьогодні не відносяться до захворювань, що передаються статевим шляхом, але нерідко розглядаються в сукупності з ними.

Основними шляхами передачі ЗПСШ є:

• статевий, включаючи вагінальний, анальний і оральний секс;
• гемоконтатний, тобто через переливання крові або препаратів крові;
• контактно-побутовий – передача при тривалих та близьких побутових контактах: під час поцілунків, тісних обіймів, через предмети загального користування (домашнє взуття, рушник, мочалку, гребінець, спідню білизну тощо), у загальній лазні чи сауні не можна сідати/лягати на непокриту полицю;
• вертикальний, тобто від матері до дитини в період вагітності та під час пологів.

Яким же чином своєчасно виявити у себе захворювання, що передаються статевим шляхом? Головне, це вчасно звернутися до лікаря з основними симптомами, а саме:

• вагінальними виділеннями,
• виділеннями з уретри, 
• виразками або кондиломами на статевих органах, 
• болем в нижніх відділах живота,
• болем під час статевого контакту,
• відчуттям ріжучих болів і печії під час сечовипускання,
• свербіжем і висипанням на статевих органах.

Також доцільно провести скринінг усіх ЗПСШ одночасно та рекомендується обстежити всіх статевих партнерів пацієнтки. Єдиний метод точно диференціювати захворювання – лабораторна діагностика:

• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) дозволяє виявити в зразку біологічного матеріалу (у виділеннях уретри, цервікального каналу або піхви) фрагменти ДНК або РНК збудника інфекції. ПЛР-діагностика є високочутливим методом і дозволяє виявити збудника навіть при малому його утриманні в зразку;
• мікроскопія урогенітальних виділень для виявлення збудника в зразку біологічного матеріалу;
• мікробіологічне дослідження урогенітальних виділень – це посів біологічного матеріалу на поживне середовище з метою виявлення збудника інфекції;
• експрес-тести – швидкі імунохроматографічні якісні тести, що дозволяють виявити інфекцію в зразку матеріалу.

Лікування захворювань, що передаються статевим шляхом, полягає, по-перше, в одночасному лікуванні обох партнерів. По-друге, в призначенні комплексної терапії, в залежності від виявленого збудника та симптомів, що турбують жінку. Та головне, - потрібно пам’ятати, що своєчасна діагностика та призначене лікування, є дуже важливими в попередженні розвитку тяжких ускладнень, наприклад, вторинного безпліддя. З профілактичною метою необхідно вчасно вакцинуватися проти вірусів гепатиту В та папіломавірусів людини, а також правильно і систематично використовувати чоловічі та жіночі презервативи та проходити періодичне обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом.